Памятка класному керівникові!!!
Маркери цькування у класі:
- занадто підвищена емоційна атмосфера у класі;
- ви помічаєте, що діти припиняють спілкуватися та замовкають при появі поряд вчителя або дорослого;
- спостерігається відокремлення окремих учнів від решти класу;
- у класі сталося «перегрупування» дружніх кіл;
- кардинальна зміна поведінки окремої дитини – як пригнічена, сумна, закрита, так і навпаки – занадто піднесена, жвава, агресивна;
- раптове та нехарактерне зниження шкільної успішності окремої дитини;
- часті хвороби та/або прогули окремої дитини, не притаманні їй до цього часу.
Якщо ви помітили якісь з цих ознак та запідозрили негаразди у дитячих відносинах, варто звернутися до шкільного психолога, соціального педагога за допомогою. Психологи мають у своєму арсеналі методики, які допоможуть виявити ймовірних або вже існуючих учасників цькування.
Що важливо пам’ятати, працюючи з булінгом:
Цькування – явище групове, одна з форм поведінки групи, тож працювати щодо його подолання треба з усіма членами групи. Окрема робота (виховні бесіди, корекція з психологом тощо) тільки з жертвою або тільки з агресором призведе до тимчасового результату, але цькування не зупинить.
Група, яка згуртувалася навколо загальної цікавої мети, не буде цькувати. Гарний приклад – секції у дитячих будинках творчості, компанії однодумців. А от група, яку створили штучно, у якої немає спільної мети, що об’єднує, але є потреба у згуртуванні (а шкільні класи є саме такими групами), обов’язково знайде, проти чого або, скоріш, проти КОГО об’єднатися.
Діти ніколи не можуть впоратися з булінгом самотужки, це не «пройде саме»! У цьому процесі вкрай необхідне втручання стороннього дорослого – і не одного.
Важливо розрізняти непопулярність та цькування. Непопулярна дитина може бути без друзів у класі, мало спілкуватися та не «лізти у перші ряди» у громадській діяльності. Цькування може маскуватися під непопулярність, але коли дитина потерпає від насильства, психологічного або фізичного, сумнівів не має бути.
Отже, що потрібно робити, коли виявлено цькування:
1. Припинити процес насильства та достеменно визначити, що трапилося, коли, де, хто учасники, свідки, скільки часу триває тощо.
2. Повідомити про ситуацію дирекцію школи та батьків учасників булінгу. По-перше, ситуація серйозна, до неї залучено багато дійових осіб, існують ймовірні тяжкі наслідки, тож вирішувати цю проблему повинні усі разом. А по-друге, нещодавно прийнятий закон України № 8584 щодо подолання булінгу передбачає адміністративну відповідальність усіх дієздатних осіб, які брали участь у цькуванні або які нічого не зробили для його припинення.
3. Звернутися по допомогу до інших спеціалістів – психолога, соціального педагога та інше.
4.Разом з батьками, дирекцією школи, іншими спеціалістами (психолог, соціальний педагог тощо) визначити та реалізувати заходи з підтримки постраждалого – надання медичної та психологічної допомоги, тимчасове невідвідування шкільних занять, переведення до іншого класу та інше.
5.Разом з дирекцією, батьками дитини-агресора та іншими спеціалістами (психолог, соціальний педагог) визначити і застосувати дисциплінарні та виховні заходи щодо дитини-агресора. Це може бути бесіда, зауваження, догана, подальше спостереження та надання психологічної допомоги.
6.Провести з класом бесіду щодо цькування у колективі. Але! Привселюдно не можна називати скривджену дитину жертвою, а її кривдника – агресором! Це тільки підтвердить «правоту» ситуації, ролей її учасників та їх дій. Тобто агресор отримає підтвердження того, що він домігся того, заради чого і здійснював цькування. А жертва отримає чергове, та ще й привселюдне, приниження. Бесіди щодо з’ясування обставин, виховні бесіди тощо треба проводити або в дуже вузькому колі людей, або наодинці. Важливо залучити дітей до обговорення цієї теми, разом виробити план дій щодо подолання булінгу у класі.
7.Провести батьківські збори, присвячені темі цькування. Надати батькам інформацію про булінг (причини виникнення, дійові особи, сигнали про наявність, наслідки та інше), що допоможе їм попереджати або визначати явище цькування.
8.Коли гостра стадія процесу минула, впроваджуються кроки, що забезпечать у колективі атмосферу поваги та толерантності, упорядкують поведінку дітей.
9.Важливо розробити, можливо разом з учнями, класну збірку правил або Кодекс поведінки, що буде визначати прийнятні та недопустимі види поведінки у класі та школі. Корисним для учнів буде періодично обговорювати та розбирати, чи вдається їм дотримуватись цього Кодексу, що заважає або допомагає і т. д.
10.Залучення всього колективу до якоїсь спільної справи, що буде об’єднувати всіх, згуртовувати. Важливо підібрати таку справу, до якої були би залучені УСІ учні. Або це може бути декілька справ чи заходів, де у різних сферах будуть брати участь УСІ! Щоб кожен учень зміг відчути себе корисним для інших, мав визнання у чомусь своєму, мав змогу показати себе.
11.Проведення разом з психологом або соціальним педагогом різноманітних вправ та ігор для формування у колективі почуття згуртованості, доброзичливості, толерантності, довіри, взаємоповаги тощо.
Як бачите, протидіяти булінгу складно та довго. Це потребує великих зусиль, займає багато часу, а результат можна побачити не одразу. І подолавши наслідки конкретної ситуації, не можна думати, що цькування не повториться. Головне у боротьбі з булінгом – постійна профілактична діяльність, швидке реагування та подолання найменших проявів та зародків цькування.
Дорослі, будьмо уважнішими до своїх дітей!
ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ ДЕСЯТИКЛАСНИКІВ
У десятикласників змінюється соціальне оточення (новий склад класу та вчителів) і система діяльності. Ситуація новизни є для будь-якої людини певною мірою тривожною. А якщо для старшокласника це ще й пов’язано з вибором навчального профілю, то ризики підвищеної тривожності та виникнення шкільної і навіть соціальної дезадаптації збільшуються. Тому зміст адаптаційного періоду полягає в тому, щоб зробити природний процес адаптації більш інтенсивним.
Мета адаптаційного періоду учнів 10 класів до умов профільного навчання — допомогти учням швидше познайомитися одне з одним, з новими вчителями та з новою навчальною ситуацією.
У юності особливо зростає необхідність у визнанні та захищеності, як ніколи стають актуальними потреби в спілкуванні й одночасно у відособленні. Спілкуючись один з одним, юнаки відчувають необхідність знайти своє «Я», зрозуміти свої життєві перспективи. Тому через весь адаптаційний період проходить ідея самопізнання і самовизначення в життєвих цінностях, в уявленні образу «Я» як власними очима, так і очима інших. Тому варто навчати дітей відповідного віку засобів самопізнання, самосприйняття і саморозвитку в контексті взаємодії з оточуючими людьми і в умовах культурних, соціальних, економічних реалій суспільства.
Рекомендації вчителям щодо навчання, виховання 10-класників
При визначенні профілю навчання враховуйте не лише здібності, а й професійні наміри учнів.
Щоб допомогти учням краще познайомитись один з одним, або щоб змінити статус «неприйнятих» до колективу, плануйте урочну та позаурочну діяльність учнів у динамічних групах, застосовуйте інтерактивні методи взаємодії, заохочуйте учнів до участі у всіх заходах класного керівника та вчителів-предметників.
Важливо знати очікування дітей, їх мотивацію, стимулюйте у них бажання вчитись.
Переконуйте, що успішність навчання залежить лише від самих учнів, їх готовності брати на себе відповідальність за своє майбутнє.
Організовуйте спільні завдання для хлопців та дівчат, щоб вони мали змогу пізнавати особливості протилежної статті та набувати досвіду статево-рольової взаємодії.
Для підвищення згуртованості класу, формування навичок групової взаємодії, пропонуйте учням розв’язувати спільно проблемні ситуації та обов’язково аналізувати результати своєї роботи, визначати причини невдач та успіхів.
Мало бажаних учнів залучайте до різних заходів, що проводяться у школі, підкреслюйте їх достоїнства перед класом, хваліть за найменші успіхи.
Порівнюйте роботу учня з його попередніми роботами, а не з роботами інших.
Уникайте критики учнів при свідках.
Дозволяйте учневі самостійно оцінювати свою поведінку та її наслідки.
Не наполягайте на відповідях біля дошки тих дітей, які виявляють тривожність. Краще об’єднуйте їх у групи.
Надавайте можливість учням висловлювати свої думки, формуючи їх індивідуальність та впевненість.
Проводьте класні виховні години, на яких: навчайте самоаналізу, самопізнання, самокритики.
Розвивайте комунікативні здібності учнів.
Навчайте культури поводження у колективі.
Здійснюйте гендерне виховання, пояснюйте особливості чоловічої та жіночої психіки.
Здійснюйте профорієнтаційну діяльність.
Виховуйте такі якості як толерантність, відповідальність, самостійність.
ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ П’ЯТИХ КЛАСІВ ЩОДО УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ УЧНІВ
Одним зі складних адаптаційних періодів є навчання у 5-му класі. Перехід із молодшої школи до основної пов’язаний із внесенням змін у динамічні стереотипи спілкування, діяльності, а також зі збереженням окремих компонентів попереднього соціального досвіду.
Адаптація дитини до навчання в середній школі відбувається не одразу. Це досить тривалий процес, пов’язаний зі значним навантаженням на всі системи організму.
Як свідчить аналіз, учителі, які викладають у 5-х класах, часто не бачать різниці між п’ятикласниками й іншими школярами основної школи. І як результат – завищені вимоги до цих учнів, зниження рівня навчальних досягнень, мотивації навчання. Такий підхід до навчання може ускладнити процес адаптації школярів.
Здається, тільки-но діти і батьки адаптувалися в початковій школі, як необхідно переходити до п’ятого класу, до середньої школи. На жаль, у цей період (10-11років) у дітей втрачається інтерес до навчання. Для учнів 5-го класу багато що стає новим і непізнаним: нові вчителі, нові предмети, форми навчання, а іноді і однокласники. Звичайно ж, є діти, які легко й вільно вливаються в шкільну систему вимог, а є діти, які відчувають потребу в допомозі вчителів, батьків, психолога. Чим швидше ми, вчителі, і учні знайдемо ті спільні шляхи, тим швидше пройде адаптація в учнів 5-го класу. А це є:
вміння вчителя ставити посильні вимоги зі свого предмета;
уміння класного керівника згуртувати колектив, сформувати культуру поведінки й навички спілкування;
уміння учнів реально оцінювати свої можливості.
Більшість дітей переживає перехід у основну школу як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.
Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній – все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими.
П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.
Забезпечення наступності є однією з основних умов успішної адаптації молодших школярів до навчання в основній школі та важливою передумовою успішного навчання у 5-му класі.
ПОРАДИ ПСИХОЛОГА ВЧИТЕЛЮ З МЕТОЮ СТВОРЕННЯ УМОВ УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ ПЕРШОКЛАСНИКІВ ДО ШКОЛИ
Початок навчання у школі – стрес для дитини, один з найбільш відповідальних моментів у житті. А заклад освіти – новий величезний світ, до якого треба звикнути. Звикнути до школи не так просто, адже мова йде не лише про новий режим, обов'язки та плани, а й про розширення меж спілкування, нові стосунки, неочікувані життєві ситуації, незвичні емоції. Статистика говорить, що тільки 50% дітей встигабть адаптуватися до нових умов протягом півроку. Тому адаптації першокласників в умовах НУШ приділяється окрема увага.
Загалом проблеми, які можуть виникнути під час адаптації першокласників до школи можна умовно поділити на три групи:
психологічну – звикання до нових вимог;
біологічну – звикання до нового режиму;
соціальну – входження до учнівського колективу.
Учитель повинен пам'ятати, що процес адаптації дитини багато в чому залежить від того, наскільки цікаво, комфортно, безпечно почуває себе дитина під час уроків, перерв, в ситуаціях взаємодії з учителем і однокласниками.
У процесі навчання дитина осягає науку спілкування з іншими дітьми, знайомиться з правилами поведінки в школі, усвідомлює необхідність слідувати певним нормам взаємин з однолітками та вчителем.
Діти вчаться стримувати свої імпульсивні бажання, агресивність або зайву активність. У той же час вчитель може пояснити їм, як можна «виплеснути» надлишок енергії без шкоди для оточуючих і як відпочивати і повністю відновлювати сили після навчальної діяльності.
У перший місяць навчання в школі, крім виконання спеціальних вправ, вчителю слід не одного разу звертатися до обговорення з першокласниками наступних питань:
Що значить бути школярем?
Навіщо потрібно вчитися?
Що таке правила шкільного життя?
Як потрібно себе вести на уроках і на перервах?
Як готуватися до уроків?
Як працювати з підручниками?
Яким повинне бути моє робоче місце вдома?
РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЮ ЩОДО УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ ПЕРШОКЛАСНИКІВ
Уникайте авторитарного стилю педагогічної діяльності.
На уроці вчитель обов’язково повинен використовувати слова підтримки для забезпечення позитивної атмосфери.
Кожного учня оцінюйте об’єктивно, а не з власної позиції.
Оцінюйте ситуацію, вчинок, а не саму дитину.
Порівнюйте результати роботи учня тільки з її власними досягненнями, а не з досягненнями інших дітей.
Треба чесно і терпляче відповідати на всі запитання дитини.
У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність, індивідуальність.
Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкати руками, коштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.
Підтримуйте в дитині почуття власної гідності й позитивного образу «Я».
Не використовуйте негативних оціночних суджень, негативного програмування, не навішуйте «ярликів».
Розвивайте уміння слухати.
Розвивайте довільні зусилля у школяра, оскільки навчальна діяльність вимагає саме довільної уваги та пам’яті.
Будьте зразком для дитини, слідкуйте за своєю поведінкою.
Ставте конкретні вимоги, даючи при цьому конкретні пояснення.
Обговорюйте з учнями не лише, що не можна робити в школі, а й обов’язково, що можна. Це допоможе дитині усвідомити свої права та обов’язки.
Створюйте сприятливі умови, для того, щоб учень зайняв певну позицію серед однолітків, а не перетворився на аутсайдера. Згуртовуйте першокласників.
Формуйте адекватну самооцінку.
Формуйте навички пошуку соціальної підтримки (уміння просити про допомогу та виражати вдячність).
Пам’ятайте: підвищення голосу, сурове покарання в адаптаційний період є негативним методом.
Заохочуйте гарну поведінку найчастіше та по змозі ігноруйте провокаційні вчинки дитини.
Під час уроків до мінімуму обмежуйте відволікальні чинники.
Постійно використовуйте на уроці ігрові види діяльності.